Гамерицький край чи пригоди українців в Бразилії


Що ж таке цей Гамерицький край, про який співає Вакарчук з Христиною Соловій?
Виявляється так лемки називали Бразилію.
А хто такі лемки?
Назва Лемки , як і Лемківщина походить від слова "лем", що на лемківському діалекті означає "тільки". Самі лемки називали себе руснаками а мову руською. Тому багато населених пунктів та місцевостей окрім назви мають додаток "руський" або "руська", щоб відрізнятись від місцевостей заселених поляками або словаками. Так на Лемківщині відомі села Ролиця Руська, Устя Руська, Королева Руська....
Офіційно вважвється, що українці почали емігрувати в Бразилію в 1895 р. Хоча цілком можливо, що найперші переселенці з України потрапили сюди раніше на 10-15 років. Але через слабку національну самоідентифікацію вихідці з Австро-Угорщини найчастіше не знали як себе називати: русинами, рутенами, поляками чи австрійцями...
Бразильский імператор Педро ІІ вирішив, що для швидкого розвитку неосяжної країни потрібно запросити виходців з австро-Угорщини, а саме українців та поляків.
Безземельні або малоземельні хлібороби, вихідці із нинішніх Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської областей України, вони вірили таким обіцянкам, щиро вважаючи, що "імператор не може обдурити". Перших поселенців заманили в Бразилію обіцянками "райського життя", у країні, де течуть "молочні ріки", золоті злитки "валяються під кожною пальмою", а усю важку роботу роблять "ручні мавпи". Природно, що реальність була зовсім іншою!
Довга і важка дорога (в Івана Франка є цілий цикл віршів, присвячених українським переселенцям у Бразилію), тропічні хвороби, відсутність грошей, а найголовніше, що Бразилія скасувала монархію і стала республікою, зробили українців незваними гістьми в чужій і часто незрозумілій країні. Комічний випадок, у 1895 р. в місто-порт Паранаґуа (штат Парана) одночасно прибули 5000 українців. Чоловіки в кожухах, у смушкових шапках, жінки в хустках і юбках (жіноче пальто), здавалися бразильцям вихідцями з іншого, казкового світу. Тому про усяк випадок влада вирішила охрестити новоприбулих, а то раптом ті виявляться дикунами. Без початкового капіталу, без знання мови і природи нового краю українським переселенцям довелося неймовірно важко. Дуже допомогли місцеві добрі люди, які розповіли українцям про те, що насіння бразильських шишок можна вживати в їжу (у Бразилії шишка може досягти розміру невеликого гарбуза), багатьох вони врятували від голодної смерті. Однак незабаром працьовитість, впертість і бажання вижити допомогли українцям поліпшити свій добробут. Вони брали в користування незаймані землі, розорювали їх, сіяли пшеницю, гречку (до речі, саме українці першими принесли культуру гречки в Бразилію, до того місцеві жителі її ніколи не їли). Валили вікові дерева і будували будинки. Часто траплялося так, що поки чоловік працював або відпочивав, жінка охороняла його сон із серпом у руках. Потім вони мінялися місцями. Українці боялися не злих людей, таких у їхніх місцях майже не було, а диких тварин: ягуара — онсу, пітонів або кобр. Вакцин тоді не існувало, укус змії часто означав смерть. З іншого боку, український казковий "змій", з яким боровся, наприклад, Котигорошко, отримав у Бразилії цілком реальні обриси анаконди чи удава.

Ну, как-то так....

Коментарі

  1. Величезне дякую за витлумачення!!! Власне читаю статтю Франка про картоплю й не могла зрозуміти, що то за "гамерська картопля" :D

    ВідповістиВидалити

Опублікувати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Трамп пам пам, пара ра рара рам...